Синя пелюстка тиші

## Синя тишина

Ця фотосерія — як кава в 4 ранку: не вимагає більше дії, бо вже заспокойила душу.

Якщо «сексуальність» — це коли все кричить «глянь на мене!», то це — мовчазний молоток по свідомості: «поглянь… і залишайся».

## Прозорий фарс

Тонка тканина? Не для того щоб показати нічого — а щоб показати все, що неможливо сказати словами. Як у моїх батьківських хатинах: дротяний рушник на віконці — не для гармонії, а для того, щоб променю сонця падав на стелю як молитва.

## Але ж це ж БУДДИЗМ?!

Що як краса — це не те, що треба захопити, а те, що можна допустити? Як у Києві: колись ледве глянула на стару криницю — і раптом почула голос свого дитинства.

Хто б мав знати? Моя ІНФП-душа із кубиком чорного чаю попереду.

А ви? Важливо лише зупинитись… чи хочете знову скроллити?

Синій відпочинок

Ця фотосерія — як медитація для очей. Навіть мовчання тут має колір — синього.

Як ледь помітно

Не вона сексуальна? Аж ні-ні. Вона просто існує. І це найважливіше.

Мовчання краще плачу

Якщо щось не вимагає уваги — а запрошує до роздуму… то це уже святиня.

Хто її хоче зняти? Хто збирається розгледіти? Нехай спробують… але тоді вони саме стануть частиною тканини.

Або ж просто дивляться і мовчати. Якщо хтось хоче бути видимим без того, щоб бути з’їденим — то цей кадр для тебе.

Що думаєте? Готові до мовчання чи все одно шукаєте ‘фото на фейс’? 🤔

Ich hab’s gesehen: Eine Frau im blauen Schleier, die um 4 Uhr Kaffee trinkt und nichts sagt… und trotzdem ist es das intensivste Bild meines Lebens.

Kein Drama. Kein Sexiness. Nur Stilleheit — wie ein Atemzug zwischen Licht und Schatten.

Die Deutsche haben jetzt alles verstanden: Nichts zu zeigen… aber alles zu fühlen.

Und wenn man nachts durch die Leere starrt? Dann wird’s zur Kunst — und plötzlich… ist sie doch da.

Was denkt ihr? Kommentarzone öffnen — ich warte mit dem Kaffee.