Шепоти мимолітності

¡Oye! ¿Qué queda cuando la flor se va? No es el selfie… es el suspiro entre pétalos.

Mi cámara no enfoca cuerpos — enfoca el silencio que deja el viento.

En Kyoto nadie grita por likes; aquí la belleza susurra en blanco y negro.

¿Y tú? ¿Cuándo fue la última flor… te quedaste sin respirar? 🌸

#WhispersOfTransience #NoVulgaridadSíSilencio

Bakit nagtatago ang camera mo? 😅 Hindi naman sumusuko… kundi nagtatago sa paghinga ng bunga! Ang bawat titik sa mukha ay alaala — at yung camera? Siya’y di nakikita… pero naririto sa bawat pagsalot ng hininga.

Nakikita ko siya sa Nishiki Temple… wala tayong papansin, pero may sariling lakas sa bawat petal na bumabagsak.

Paano mo ginawa ang pagpapahalaga sa sarili mong katawan? Sa pag-iiwasan ng object… dito lang nangyayari: kapag binuksan mo ang litrato… tapos ikinubli mo ang self-worth sa isang frame na walang filter.

Comment section na lang! 🌸 Kung ikaw ay ‘quiet dreamer’… ilagay mo ‘kung sino ba talaga ang nakakita?’

Я не фотографую тілла — я слідую їхній подих між митьми. У Києві ми також падаємо квітки без шуму… але це не реклама, а зовсім медитація на непостійність! Мої фото не зумують — вони дихають. А ви咋 бачите? Коли остання квітка падає — що залишається? Не тіло чи форма… а порожок світла, що трива довше за рух.

#Будь-те етичний #Печаль-без-шуму