بارش میں ایک خاموش
قیپاؤ فوٹوگرافی
Це не фото — це молитва з дощем у вікні! Якось думала: що якщо біла шовка не є модою… а ритуалом? Моя мати вчила мене: тиша говорить через сльози на склі… А татко будував простори пам’яті з синьо-сірого плівкового кадру! Нам не треба «краса» — нам треба тихий прощавання.
Ви咋看? Це ж не фотосесія — це екзистенція душі! Коментарний починай!
¡Vaya! Así que no era una foto… era un ritual de lluvia y seda azul. Mi abuela decía que la belleza no se mide en likes, sino en silencios que duelen. 🌧
Cuando el viento susurra tu piel… ¿eso es arte o solo mi madre catalana llorando porque papá chino no compró un espejo? 😭
No vendemos body, archivamos alma. Y sí — esa bikini azul? No es sex appeal… es un adiós callado a todo lo que nadie se atrevió a nombrar.
¿Y tú? ¿Cuándo fue la última vez que el viento recordó tu piel… y no te atreviste a decirlo en voz alta?
#静默画廊 #ComunidadDeAlma
شِرْت کی خاموش طاقت
