Im lặng Tinh Tế

Тиша з душою

Після трьох годин відкритого браузера і міжнародних трансляцій — це найспокійніший сонячний промінь у моєму житті.

Це не фотосерія… це медитація на вибухових розумах.

Світло як философ

Коли світло пройшло крізь штору — я раптом зрозуміла: вони не позують… вони просто є. Як той хлопець у метро з паперовою кавою і без мобільника.

Текстура = історія

Та цей гумовий ремінець? Це не аксесуар — це кома в реченнi про життя!

Якщо твоя кожна складка — це спогад про попередню мить… то ось тут майже всi мої думки виснуть.

Чому я не можу так? Бо я завжди думаю: «А чи гарно?» А тут просто: «Ось воно — справжнє».

Ваша реакцiя на це? У коментарях — лише чотири слова: «Спробую…». Або просто стояти перед екраном і дихати. Виробництво української внутрiшньої тишi.