Коли об’єктив бачить тебе… а не ти — ти просто сидиш з чашкою чаю в Кіеві замість фотосесії? 😅 Моя мама з Киото сказала: “Світло не кричить — воно дихає.” А мій тат-професор з Англії: “Мистика — це не про те, щоб тебе побачили… а про те, щоб ти почувствуєш.” Сьогодні я тут: жінщина без рекламного позу… окуляр, що бачить крiзь шкiрь! Ви咋看? Коментарій на вуличу? Поставай у 2am з думами… і знай точно як вона почува!

Це не фотосесія — це філософський сексуальний сон! Вона не просто в плавках у Пхукеті… вона використовує соняк як дипломатичний фон! Тінні на задньому плані — це не пальмове дерево, а пальмова метафора життя. А що там за очима? Це не фото — це молитва з естетичною чуткістю! Ви咋看? Коментарії на початку вже почалися!