Тиша відчувається

Якщо ти думаєш, що Yanni Wang — це просто «шкільна дівчина з білою мереживною сорочкою»… то ти не бачив її погляду у 3-й кадр.

Це не сексуальність — це философія на костях льоду.

Біла мережива як метафора

Вона не намагається виглядати неймовірно — вона просто існує. Як моя мама перед тим, як розуміти світ: мовчки читає книжку під дощем.

Але чому це смішно?

Потому що коли всі кричать «гляньте мене!», вона шепоче: «не треба». І це найголосніший жест у цифрову епоху.

А тепер питання для вас: коли останній раз хтось просто був без фана? 🤔 Коментуйте — або приготуйтеся до нової середньої школи у своїй душевній галерейці.

Тиць, але не виглядай

Ця фотка — як кілька годин мовчання після бурі.

Не змушу тебе відчути себе дивою чи інвазією на простір — просто стояла та була.

Така ж моя мама колись складала бельє під старий кантонацький шлях у розмитому світлі лампи…

Але ця — навпаки: не вимагала дозволу бути.

Зате зробила все інше.

Важливо: ти не маєш «виглядати» для того, щоб існувати.

Якщо тобі стало трохи спокійно — значить, мовчання працює.

Чи чувала/чував таке? Пишіть у коментарях — чекаю вашу тиху правду. 🫶

#ТицьАлеНеВиглядай #НемовчанняЯкБунт #МожливоБезПоказування

Це не фото — це медитація з кавунки

Бачу її там — у білому однорізному платті… і нічого не відбувається. Але все відбувається.

Мама знову показала старий фото з Києва: «Що якщо сонце просто… дихає?»

Турецьке сонце? Нi! Це ж наша п’ята година з вулиць Ковельської — де дихання стає на кам’янних стінах.

Якщо хтось думав — це про мистику жінки? Коментарний розпочати! 🌅