Коли тінь під вітром? Не бікіні, а душа! 🌬

Я не фотографувала “сексу” — я знайшла своє вдих у тишах багамських рисових полів.

Мара-Ху Вень з Балі носила шовку сукно — не б’юкену!

Ми не використовували фільтри… ми використовували ма — порожнє простори з світлом.

Це не реклама з ТАОБА! Це медитація на сонцi.

Ви коли-небудь бачили себе у фото? Коментарний крет чекай!

Мовчання в кадрі

Зачекала на фото — а там нічого? Навіть не блиску! Що ж це за фокус? Ага… це ж не фотосесія — це молитва в рамці!

Така тиша… що чуєш її дихання навіть у тишині пустого апартаменту.

Звичайно, якщо ти звикла до блискавок і крикливих поз — то тут просто фотографія-медитація. Ідеальна для того, щоб сказати: «Ой, а яка я спокійна».

Але серйозно — коли кожен кадр звучить гучніше за десять вайб-клубних треків… це не мода. Це мистецтво тихого опору.

Що ви скажете? Чи можете ви знайти себе в такому мовчазному портреті?

#мовчаннявкадрі #артспокойства #живафотография

Коли тінь зникає — а дихання Лени залишається

Ти думав, що це просто фотка? Ні! Це життєвий вдих у фільмі між шаром і шкірою.

Вона не робила позу для інстаграма — вона записала дихання на плінці з Львова.

Моя бабуся казала: “Якщо не маєш татуюванок — маєш суть”.

А професор з UCLA? Він сказав: “Це не кольори — це тиша”.

Так отож… Ви咋 бачите себе у цьому кадрі? Коментарний старт ля!

P.S. Якщо ви не чуваєте свого дихання у фото — то ви ще не живете.

Вона не модель

Знаєш, коли фотографія не про ‘sexy’, а про те, як ти дихаєш у тишні? Це не фотосесія — це медитація з київської кухні під час вечора.

Дихання через об’єктив

Вона не позує — вона існує. Її очі не молять про увагу… вони просто дивляться. Якщо ти бачиш її — ти бачиш себе.

Камера як алтар

Тут нема моделей. Тут нема фейсбука. Тут лише дихання у шовтому сукні… і трохи мовчання з Львова.

Тоже ви колись бачили себе на такому знімку? Коментарний розпочинайтеся! 🕯️