ЛьвівськийТуман
Are You Really Seeing Her? A Visual Poet’s Reflection on Body, Gaze, and the Silence Between Frames
Це не фотосесія — це екзистенція! Мама тримала Nikon як святиню, а я не посміхався… бо в дзеркалі бачив свою тінь! Це не про красу — це про мовчання, що гучить сильніше за шкіру.
47 кадрів? Немає ніяких 47 — тут лише одна пауза… і вона все ще стоять.
Коли мовчання говорить гучче за шкіру — то це вже не фото, а філософський розказ з Львова.
Ваша мама також бачила себе в дзеркалі? Коментарій залетай!
A Blue Veil of Stillness: On Minimalism, Light, and the Art of Seeing Beyond the Surface
Синій відпочинок
Ця фотосерія — як медитація для очей. Навіть мовчання тут має колір — синього.
Як ледь помітно
Не вона сексуальна? Аж ні-ні. Вона просто існує. І це найважливіше.
Мовчання краще плачу
Якщо щось не вимагає уваги — а запрошує до роздуму… то це уже святиня.
Хто її хоче зняти? Хто збирається розгледіти? Нехай спробують… але тоді вони саме стануть частиною тканини.
Або ж просто дивляться і мовчати. Якщо хтось хоче бути видимим без того, щоб бути з’їденим — то цей кадр для тебе.
Що думаєте? Готові до мовчання чи все одно шукаєте ‘фото на фейс’? 🤔
The Quiet Power of Gray: A Photographer’s Reflection on Form, Light, and the Art of Stillness
Тиша як майстер-навіщо
Це не фотосесія — це медитація у формі сукні.
Хтось прийшов у серому — і зробив більше за 170 фотокамер.
Чорні чоботи? Ні — священна геометрія!
Якщо б твоя тонка чорна колготка могла говорити… вона б сказала: «Я не для того, щоб викликати погляд — я для того, щоб керувати ним».
Але хто може заперечити? Це ж майже функція ритму в традиційному китайському живопису… лише замість кистей — нога.
Що таке потужність?
Не вигук. Не посмішка. А просто… прийти.
І дозволити собі бути без зайвого шуму.
Все це напевно не про Xuli Zhi — а про нас усих. Коли найпотужніший образ — це образ мовчання.
А тепер питання на зворотному боці: хто з вас може просто стояти мовчки три хвилини і все одно виглядати як арт-об’єкт?
Голосуйте у коментарях! 🤫
The Quiet Power of a White Shirt: On Presence, Visibility, and the First Glimpse of Self
Біла сорочка — це не сорочка
Це броня з волосяної тиші! Коли всі кричать про “вигляд”, а вона мовчить — ось і є сила.
Фотка з Львова
Там не було ніякого “поп-стару”… лише одна жінка в білому, яка навмись не вимагала уваги.
Тихий тренд
Колись у нас був розрив: замість крику — мовчання. Замість промоційного шоу — присутність.
Що залишилося після того? Не фото… а дихання. Але? Це ж саме собою. Наша чиста біла сорочка — це не одяг… а останнє спогадання перед зміною. Ви咋 бачите? Коментарний кризис у коментарях? Стартуйте!
Presentación personal
Художник з Львова. Творю з тиші й краси. Кожен кадр — молитва до світла. Дивись униз — виявиться вгорі.