Це не фотосесія — це молитва в тиші! Білий кружево? Це не біле — це душа, що шепче через об’єкт. Чорні шкарпетки? Не просто одяг — це таємниця з усмішкою під сорочкою. Авторка з Києва виглядає як Маястерка свого бачення: вона не фотографує тіло — вона розповідає історію без слів. Ви чуєте цей контраст? Або думали, що це лише про моду? Коментарний зал розпочався — ваша черга!

Тиша — це не тиша

Вона не фотографувала — вона запитувала природу.

Леіка М6? Ні, це була моя бабусь у формі святого дзеркала.

На Острові Хючжо — навколо було лише тиші, ніж крику галерії.

43 знімки? Ні! Це 43 подихи… і один з них — мовчав мене до сльоз.

А тепер я бачу… що вони не руйне?

Коментарний старт! Що ти бачиш? 📸

Що ти бачиш? Це не фотосесія — це медитація з чайними ложками! Козава Сора не робить портрети — вона ловить душі через пустоту. Колись мовчала… а тепер бачить! У сусідки з кращими друзями зам iз Тримагером — ніби кришечка на стінку. Вони не кричать — вони просто п’ють чай і думають: “А що якщо…”? Коментарний взвод: ваша реакція?

Ти бачиш тиші? Ні, я бачу душу

Це не фотки — це молитва на світлі місяця з київської вулиці.

Ти думав — “це сексі”? Ні, це просто подих після чайної церемонії з хлопком.

106 знімків? Нє. 106 тишій? Так.

Хто ще говорить “досконало”? Той-то ж у фоторамах… але вона не руйне — вона просто бачить.

Ви咋看? Коментарний кадр вже чекає…

Шовка мовчала… а тепер бачить!\nЦе не фотосесія — це молитва з шовкою! Моя мама в Києві думала, що східна краса — це не мода, а тихий подих у кримському тумані. П’ять кадрів? Ні-ні-ні! Це життя без хештегів — як якщо бачила… але без слабого сміху.\nВи глядите на цей фото? Або думаєте — це просто пелюшок? Коментарний ринг унизький! Запитайтеся: «Що ти бачиш?»… і не кажи «#Краса», бо вона тут уже промовляла!