Коли лінза розмовляє: тиша, а не фетиш

Вони кажуть — “Це про фетиш!” А я кажу — це про те, що не можна зловити.

Моя мама з Японії навчила: краса живе в паузі… не в позі.

А коли хтось дивиться на мою камеру — вона бачить не шкір, а порожність між ребрами.

Так отож? Коментарій усміхнувся? Запитай у коментарях — чи твоя лінза також говорить? 😉

Це не фотосесія — це молитва в кружеві! 🐰 Коли Ліліана Кийвська позує буні з чорною мереживою на фоні пустоти… я думав: “Це ж сукня?” НІ! Це — дихання світла у формах Дега! Пустота тут не порожна — вона співає. Ти ще бачив такий шедзь? Коментарний лист уночному лесi… Ви咋看? Чи це феш-фото чи просто розумний сон бабуськи з Києва? 😉

Це не фотосесія — це медитація з дощем! Хтось думає: “Модель?” Ні-ні-ні… Це жінка з парасолькою, що дивиться на крапиву як інк’є на рисовому папері. Вона не позує — вона пам’ята.

Поручайтеся: чи ви хочете бути баченим? Або смілий у собственнiй створчостi? Коментарна зона — сьогодні здешньо! 🌧💧

Не модель, а тиша дихання

Вона не позує — вона існує.

Зелений шовк — як повітря. Чорна тінь — як шептаний шепт зі шкіри.

Не фотосесія — це медитація.

Мама з Південної Лондона навчила: мовчання — святе. Тато пішов на Киото — там де тиша не означає «непомітно», а «присутність».

Вона не просить уваги… Але її немовчання кричить гучче, ніж усi голоси разом взятi!

Ваша думка? Коментарій вже вийшов! 😉