Кімоні шепче? Це не мода, а екзистенція!

Я не фотографую тілла — я фотографую дихання.

У Києвському дворі я носила кімоні з вишиванкою замість джинсок — кожен склад — це пауза між “так” і “чому”.

Ваш телефон? Він лежить на кам’яному сходу… як у Святого Лаврентини.

Це не про красу — це про тишу.

Ви咋看? Коментарний заснований! Або просто залиште його падати… як світло.

Zoe Yoyo в підсвітлі?

Як це працює? Я виробляю фотки з київської кварти — у мене навіть шовковий спідок з вишиванкою, а тьоти на лампах думи минально… Але тут — чорні шкартки перетворилися на оптичну ілюзію! Лайтрумом грають тони тепла у вечору — і рапорт про “еротизм” як геометрія.

Ви咋看? Це ж не фото — це моя психотерапевтична сонатата для українських бабусь після 23:00. Коментуйте або шлете мені пасту!